Презентація книги " Добрий день, Хорлупи"

Моє село – маленька крапелька великої держави

Моє село, багато є таких!

Зазнало лиха, бідувань і слави.

Воно живе і вічно буде жить.

Наше село відоме далеко за її межами святом Приймака.

А з недавнього часу у нашому селі є і свій письменник -Чернацький Іван Гаврилович,  який написав книгу « Добрий день, Хорлупи»

У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір,чиста зелена травичка і тисячі різноманітних квітів, які радують серце своїм різноманіттям. 

Тут кликали у дорогу перші в’юнкі стежини, які бігли від батьківського порогу в широкий світ. Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів, прадідів вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно.

Для нас таким райським куточком є наші рідні Хорлупи. Усе тут рідне: квіточка й стеблина, поля безмежні й неозорі. Тут зорі світять нам ясніше, і сонечко зігріває нас тепліше, сади цвітуть рясніше. Повітря в нас чистіше, травами запашними напоєне. Тут птахи співають ніжніше. Тут люди трудящі,  щедрі і прості живуть.

Краси такої у цілому світі

Вам не знайти.

Бо Хорлупи наші єдині.

Село – наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня, розбуджені досвітки, духмяні пахощі літа. Це велике і сильне почуття, яке живить людину, не дає їй збайдужіти,робить активною і сильною.

Саме таким сокровенним, найріднішим для Чернацького Івана Гавриловича є наші рідні Хорлупи, прості роботящі люди, родина, яка живить і зігріває його душу. Про все це з любов’ю розповідає Іван Гаврилович у своїй книзі.

24 травня зібралися хорлупчани, гості села, родина автора на презентація книги « Добрий день, Хорлупи». Автор розповів як виник задум написати книгу, про безсонні ночі, наповнені творчим натхненням.

Ведучі Новіцька Валентина та Вовк Мирослава разом з присутніми перегорнули сторінки життєвого шляху автора.

Іван Гаврилович – шанована людина в селі. Життя його багате добрими справами, зустрічами з хорошими людьми. Понад 40 років обирався депутатом сільської ради, працював бібліотекарем, вчителем, заступником голови колгоспу, секретарем партійної організації, головою сільської ради. Іван Гаврилович вів і зараз веде активну громадську роботу: частий гість у школі, бібліотеці, активний учасник художньої самодіяльності, дописувач районної газети « Вільним шляхом», патріот свого села. Його по праву може назвати новатором і передовиком, тому що його життєве кредо – завтра жити краще ніж вчора, по-новому, бути завжди попереду.

Дуже радіє, що хорлупчани стали жити краще: село розквітло, красиві будинки і різнобарв’я квітів біля хат радують око.

Життя Івана Гавриловича тісно переплетене із документальними фактами про наше село, велику увагу автор приділив шанованим нашим землякам: Ростислав Морозюк - утворив і керує волинським братством на Полтавщині, автор вірша «Хорлупи», на який керівник приймацького хору А.Кравчук написав музику, так народився своєрідний гімн нашого села. 

Микола Свінцицький – голова Одеського козацтва, генерал – хорунжий, головний атаман Чорноморського округу «Козацтво запорізьке», організатор будівництва церкви в одному з районів Одеси, яка вже діє.

Євген Стасюк – автор картини, яка є окрасою актової зали школи, а також вона взята для оформлення обкладинки книжки « Добрий день, Хорлупи», проводив реставраційні роботи в нашій церкві, є членом спілки художників України.

Олександр Мисковець – художник самоучка. Розмальовує Божі храми, реставрує церковне начиння, його роботи прикрашають храми Києво – Печерської Лаври.

Ольга Лещук – спортсменка, яка прославила свою маленьку батьківщину не тільки в Україні а й у різних куточках світу. У вересні 2014 року вона стала чемпіонкою світу з кіокушинкайського карате. 

Та ще про багатьох наших славних земляків ви прочитаєте у книзі. З почуттям гордості розповідає про них автор, щиро радіє за цих людей.

Зі словами захоплення і вдячності звернулися до Івана Гавриловича Ольга Сергійчук, Андрій Манько, Леонід Снігарук, Софія Збагерська, Анатолій Кравчук, Наталія Міліщук, Олександр Протасюк, Віталій Протасюк, Валентина та Олег Кондрашини.

Значне місце в книзі автор приділяє родині, адже сім’я є храмом, що нашу душу надихає на хороші справи, саме тут нас зрозуміють, підтримають, допоможуть. Вдячний Іван Гаврилович долі і своїй любимій дружині Ніні Созонівні за те, що подарувала трьох хороших діточок: доньку  Зою, синочка Льоню і донечку Олю, які радують дідуся і бабусю внуками і правнуком Матвійком. Це його багатство, його доля і його майбутнє. Ніна Созонівна і Іван Гаврилович, як батьки, свій обов’язок виконали: виростили, виховали і вивчили дітей, дали їм путівку в життя, навчили їх бути чесними, працьовитими, дарувати людям радість. З яким ніжним трепетом душі говорить Іван Гаврилович про своїх дітей, внуків і найріднішого маленького  правнучка. 

Від імені родини слова подяки висловила найстарша донька – Парфенюк Зоя Іванівна – директор Навчальна – методичного центру професійно – технічної освіти у Волинській області.

Заслуговують поваги і поетичні рядки, присвячені рідним, друзям, землякам. Це слова - вітання з нагоди ювілеїв, народження внуків, приурочені значним життєвим подіям, які наповнені теплотою і щирістю. Кожному з них автор підібрав особливі слова.

Присутні переглянули фільм про Хорлупи, який викликав позитивні емоції, почуття гордості за своє село. Слова ведучих супроводжувалися відеоматеріалами, а також сімейними світлинами, які демонструвалися на екрані. Зачитали ведучі і листи – подяки, які надійшли від наших земляків, які зараз проживають далеко від рідних Хорлуп.

Іван Гаврилович подарував книгу районній бібліотеці. Знаю, що багато ківерчан хоче перечитати її, і , можливо, ви знайдете спогади про своїх рідних. До речі, я прочитала про свого прадіда Чернацького Охріма, який був першим головою сільської ради.

От і перегорнули останні сторінки книги. В залі панувала тиша. Можливо, разом з автором, хтось пригадав своє дитинство, хтось витер сльозу, згадуючи матір – вдову, у когось зринули образи тих, кого вже немає серед нас. А хтось з настальгією згадав гучні репетиції у сільському клубі, пригадав пісні, які лунали на вулицях села. 

Дорогий Іване Гавриловичу, ми по-доброму заздримо Вам і тим людям, які жили в той час, час нелегкий, але час небайдужих, щирих, завзятих, енергійних, добрих душею наших славних земляків – хорлупчан.

                                                                                                            14 липня 2015 р.

Ми вдячні Вам за те, що Ви у своєму серці пронесли любов до рідного села, людей, які у ньому живуть. Бажаю Вам здоров’я, Вам і вашій родині, енергії, натхнення, творчої наснаги, радувати нас своїми новими доробками.