Сім'я - це найвагоміший осередок,чинник виховання молоді,формування у них соціальних рис,моральних цінностей.
Шляхи підвищення педагогічних знань батьків
Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи — єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.
На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.
Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.
Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.
Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.
Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.
У роботі з антипедагогічними сім'ями с
На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.
Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.
Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.
Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.
Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.
У роботі з антипедагогічними сім'ями с
пираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.
Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить ЇЇ самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.
Пам'ятка для батьків
У спілкуванні зі своїми дітьми:
Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить ЇЇ самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.
Пам'ятка для батьків
У спілкуванні зі своїми дітьми:
Радійте вашому синові, доньці.
Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терпелячими.
Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».
• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
• Частіше хваліть дитину.
• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.
• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
• Не втрачайте почуття гумору.
• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.
• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
• Не втрачайте почуття гумору.
• Грайте з дитиною в різні ігри.
• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.
• Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приво ду тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
• Не ставте забагато запитань.
• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приво ду тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
• Не ставте забагато запитань.
• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стриб ків у розвитку дитини чи деякого регресу.
• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стриб ків у розвитку дитини чи деякого регресу.
• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Батьківський контроль
Питання про те, чи потрібен дітям смартфон або планшет, комп'ютер та інтернет-підключення сьогодні не стоїть. З юних років діти є активними користувачами Інтернету, вони знають про Мережу часто більше, ніж їхні батьки. Однак всі ми знаємо, що в Інтернеті є не тільки цікаве і корисне. У глобальній Мережі безліч контенту, від якого хотілося б захистити юні розуми. А деякий взагалі варто було б заборонити. Тому контроль того, що робить дитина в Інтернеті, – не просто бажаний, він обов'язковий, особливо якщо мова йде про молодших школярів і підлітків.У деяких випадках установка спеціальних додатків, які будуть стежити за тим, що робить дитина в Інтернеті, зовсім не обов'язкова. Досить просто дотримуватися деяких правил батьківського контролю за гаджетами і використанням Інтернету.
Інтернету – годину
Найголовніше правило батьківського контролю щодо Інтернету – обмеження часу, який діти витрачають на онлайн. У будні молодшим школярам досить півгодини на день, у вихідні – однієї години онлайн-часу. Звичайно, якщо у вашої дитини є планшет або смартфон, а в будинку є власний Wi-Fi, то обмежити його онлайн-час складно, але і це можна. В ідеалі комп'ютер, за яким дитина підключається до Інтернету, повинен стояти у вітальні, і батьки повинні бачити, що дитина робить онлайн. У разі користування планшетом і смартфоном це зробити проблематичніше. Однак і цю проблему можна вирішити – досить, наприклад, не зберігати пароль доступу до Wi-Fi-мережі або періодично його змінювати.
Не кажіть цього школярам
Усі знають, що зі словами завжди треба бути обережними, зокрема якщо ці слова ви адресуєте своїй дитині-школяреві. Психологи стверджують, що ваші різкі висловлювання можуть призвести до того, що у дитини з’являться проблеми з успішністю, труднощі в стосунках з учителями й однокласниками.
Будьте уважні, намагайтеся не вимовляти цих фраз:
1. Ти можеш вчити всі предмети на “відмінно”…
Безперечно, вам приємно похвалитися перед знайомими дитиною-відмінником. Але задумайтеся, чи варті надзусилля вашої дитини навчатися “на відмінно”, якщо їй даються лише точні науки? Такими висловлюваннями ви зашкодите природному розвиткові вашого школяра.
Безперечно, вам приємно похвалитися перед знайомими дитиною-відмінником. Але задумайтеся, чи варті надзусилля вашої дитини навчатися “на відмінно”, якщо їй даються лише точні науки? Такими висловлюваннями ви зашкодите природному розвиткові вашого школяра.
2. Усі діти скаржаться, що їм нудно навчатися, ти не єдиний…
Якщо дитина скаржиться, що їй нудно, не варто відмахуватися від неї подібними фразами. Краще розберіться, в чому причина нудьги? Можливо, вашій дитині просто треба піти на курси англійської, зайнятися музикою, малюванням або танцями, щоб урізноманітнити заняття?
Якщо дитина скаржиться, що їй нудно, не варто відмахуватися від неї подібними фразами. Краще розберіться, в чому причина нудьги? Можливо, вашій дитині просто треба піти на курси англійської, зайнятися музикою, малюванням або танцями, щоб урізноманітнити заняття?
3. Швидко і добре зробити уроки просто неможливо…
Якщо ваша дитина впоралася з уроками за годину і біжить гуляти, ви зазвичай починаєте їй дорікати. Облиште! Якщо вашій дитині дали завдання з двох предметів, вона справді могла виконати їх за годину. Пам’ятайте, довге сидіння над уроками не свідчить про те, що дитина впорається з усіма уроками якісно, це, навпаки, показник того, що вона не встигає з деяких предметів.
Якщо ваша дитина впоралася з уроками за годину і біжить гуляти, ви зазвичай починаєте їй дорікати. Облиште! Якщо вашій дитині дали завдання з двох предметів, вона справді могла виконати їх за годину. Пам’ятайте, довге сидіння над уроками не свідчить про те, що дитина впорається з усіма уроками якісно, це, навпаки, показник того, що вона не встигає з деяких предметів.
4. Легкі завдання робити необов’язково, рутина нічого не навчить…
Навіть якщо ви і справді так вважаєте, ніколи не кажіть цього дитині. Запам’ятайте, вона повинна виконувати всі завдання. Адже всі вони корисні для неї. Навіть найнудніші завдання здатні розвинути терпіння і посидючість.
Навіть якщо ви і справді так вважаєте, ніколи не кажіть цього дитині. Запам’ятайте, вона повинна виконувати всі завдання. Адже всі вони корисні для неї. Навіть найнудніші завдання здатні розвинути терпіння і посидючість.
5. Нехай пропустить один день і не піде до школи, в житті ще дістанеться…
Не варто жаліти свого школяра! Причиною невідвідування уроків може бути хвороба або серйозні сімейні обставини. Якщо ви бачите, що ваша дитина дуже втомлюється, запропонуйте їй раніше лягати спати, перегляньте денний розпорядок.
Не варто жаліти свого школяра! Причиною невідвідування уроків може бути хвороба або серйозні сімейні обставини. Якщо ви бачите, що ваша дитина дуже втомлюється, запропонуйте їй раніше лягати спати, перегляньте денний розпорядок.
6. А ти, двієчнику, не змушуй мене більше червоніти перед вчителем…
Приймайте свою дитину такою, якою вона є, не наголошуйте на її невдачах, краще допоможіть їй із ними впоратися.
Приймайте свою дитину такою, якою вона є, не наголошуйте на її невдачах, краще допоможіть їй із ними впоратися.
7. Навіщо ходити на шкільні збори, все одно нічого нового я на них не почую…
Не відвідуючи батьківські збори, ви насамперед ображаєте не вчителів, а свою дитину, бо не приділяєте їй належної уваги. Решта батьки прийде, а ви – ні, дитину це може образити. Також це вказує швидше на ваші лінощі, ніж на здоровий глузд.
Не відвідуючи батьківські збори, ви насамперед ображаєте не вчителів, а свою дитину, бо не приділяєте їй належної уваги. Решта батьки прийде, а ви – ні, дитину це може образити. Також це вказує швидше на ваші лінощі, ніж на здоровий глузд.
І запам’ятайте: все, що пов’язане зі школою, завжди має бути важливим і обов’язковим у вашому домі для всіх. Адже як ваша дитина зможе відповідально ставитися до прохань вчителя, якщо ви також не звертаєте на них уваги
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Ваша дитина підліток?
Нелегке це завдання - бути батьком підлітка!
Перехідний вік, коли жити чужим розумом вже не хочеться, а своїм ще не
виходить, - це час випробувань як для дитини, яка дорослішає, так і для його
батьків. Випробування на міцність родинних почуттів і сімейних відносин . Це
також час формування характеру підлітка, коли відбувається заміщення одних
авторитетів іншими, коли прищеплюються і закріплюються моральні установки,
ставлення до самого себе і оточуючих. Як уберегти підростаючу дитину від
небезпечних захоплень і розвинути у неї позитивні якості характеру ? Як
впоратися з підвищеною емоційністю? Які етапи фізичного і психічного зростання
проходить ваша дитина ? Як знаходити з ним спільну мову ? У підлітковому віці
відбувається повна перебудова організму: і фізична, і психологічна. З одного
боку, «беруть своє» гормони, з іншого - повністю змінюється світосприйняття
дитини, яка дорослішає, виникає нагальна необхідність знайти своє «Я» , вивести
і позначити його серед « Я» чужих. Очевидно, що це не легко. Ще вчора за
підлітка все вирішували батьки , а сьогодні треба сформувати свою думку на ті
чи інші життєві події , довести і відстояти свої принципи . Тобто дитинство вже
закінчилося, а формування зрілої особистості тільки починається, і доводиться
йти по тонкій грані між тим і іншим, не маючи можливості знову стати малюком і
не знаходячи в собі сили відразу ж стати дорослим. Як допомогти своїй дитині
дорослішати ?
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Психологи сформулювали ряд рекомендацій, які
дозволять не тільки зберегти колишні довірливі відносини з підлітком, але і
стати йому кращим другом, подолавши недовіру і навіть ворожість.
Зробіть акценти:
- НАКАЗОВИЙ – ДРУЖНІЙ.
Прагнучий до самостійності підліток навряд чи стане
беззастережно слідувати вашим вказівкам. Змініть тон з наказного на дружній. Не
роздавайте наказів - замість цього спробуйте давати аргументовані поради .
Багато батьків допускають одну і ту ж помилку: вони наполягають на своєму ,
стверджуючи , що у них більше досвіду , а тому їм видніше . Досвіду у батьків ,
що й казати , багато. Але не варто користуватися ним, як зброєю. У виховному
процесі протиставлення сил і позицій , конфронтація і тиск не принесуть нічого
хорошого.
- ЗРОЗУМІТИ І ПРИЙНЯТИ
Звичайно, найголовніше у взаєминах з дитиною - це
взаєморозуміння . Встановити його легше з хлопцями молодшого підліткового віку
. Однак діти середнього і старшого підліткового віку також підуть з вами на
контакт, якщо ви проявите ініціативу і наполегливість. Ну а для взаєморозуміння
необхідно проводити разом вільний час, багато розмовляти, обговорювати проблеми
та успіхи, ділитися почуттями. Ваші син чи дочка не збираються впускати вас у
свій внутрішній світ ? Почніть із себе: впустіть їх у свій. Розкажіть про те,
що відбувається у вас на роботі, поділіться думкою з приводу своїх друзів,
колег, знайомих, запросіть дитину розділити ваші інтереси. Скільки часу в
тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань ,
більшість батьків в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години на
тиждень! І як сюди втиснути розмови по душам, читання книг та інші спільні
справи ? Звичайно , це не вина , а біда більшості батьків , які змушені
проводити на роботі весь день , щоб поповнити бюджет сім'ї . Але діти не
повинні бути надані самим собі.
- ГЕТЬ МАСКИ.
Дуже важливо бути щирим у прояві інтересу до
внутрішнього світу і до справ підлітка. Діти гостро реагують на фальш. Батьки
можуть назавжди втратити довіру підлітка, якщо будуть тільки прикидатися
зацікавленими його справами, а на практиці постараються використати його відвертість
в своїх цілях (наприклад, щоб якось відреагувати на неприємну ситуацію, щось
заборонити і т.д.). Навчіться приймати і навіть любити світ, в якому живе ваш
підліток , поставте себе на його місце , і ви зможете домогтися його довіри.
Варто сказати, що підлітки часто змінюють і свої інтереси, і свої погляди. Під
це доведеться «підлаштовуватися» , культивуючи в собі гнучку позицію і
поважаючи будь-які прояви особистості підростаючої людини.
- ВИЗНАТИ ПОМИЛКИ
Якщо ви вже наробили помилок у вихованні підлітка,
то не бійтеся їх визнати. Спочатку перед самим собою, а потім і перед дитиною.
Авторитет ви від цього не втратите - навпаки, він зросте: адже проговорити свої
помилки здатні тільки сильні люди. Поясніть, чому ви робили так, а не інакше ,
приведіть аргументовані доводи. Розкажіть про те, яка ваша нинішня позиція щодо
сина чи дочки. Запитайте, чи згоден він із нею. Чому так або чому ні? Уважно
вислухайте відповідь. Не виключено, що і дитина зізнається вам у тому , що не
завжди була права ( можна акуратно підвести його до цієї думки), і справа
закінчиться взаємним прощенням і примиренням .
- КОМПРОМІС
Іноді взаємні образи не так легко подолати. Але якщо
підліток демонстративно не шукає порозуміння з батьками , не варто думати , що
він в ньому не потребує. Діти важко переживають самотність під час перехідного
віку. Зробіть перший крок. Піти на компроміс дорослій людині набагато легше ,
ніж дитині .
стаття взята з блогу Наталії Бугайової
Комментариев нет:
Отправить комментарий